Марія Конкіна

Марія Конкіна

Я нікому не віддам твою весну, край зелений і незайману красу, дикий ліс, квітучий яблуневий сад, тиху велич переплетених Карпат! Україна - моя радість і журба, моя тиха, віком стомлена сльоза. Ми разом з тобою будемо завжди, моя пісне, білим голубом лети...

Люблю дітей за їх наполегливість, неупередженість та щирість...

Колись село називалося Вишнім Шардом. Стало своєрідним  «Бермудським трикутником». Тут сходилися  Хустський, Іршавський та Виноградівський райони.

Жвава підготовка до різдвяних свят повністю захопила і поглинула вихованців дитбудинку №3 з фізичними вадами здоров’я.

З небувалим успіхом у Виноградівському греко-католицькому Успенському храмі пройшов святковий різдвяний концерт хору хлопчиків та юнаків Мукачівської хорової школи.

…Палю цигарки. Безперервно. Пробач.

Хоч вогник в ночі – це для снайпера щастя.

Розплавлена «градом» четверта доба,

Очистила душу вогненним причастям.

Ще так не молився. Ще так не хотів

Я жити. До тебе. А інше все тлінне.

Ця талановита жінка проживає на Виноградівщині у селі Вербовець. Сама народилася в долині гірської річки Лужанки в Новоселиці на Тячівщині.

Неділя, 15 грудня 2019 08:06

Його роки – йому до лиця

На його життєвім порозі – зоресяйних шістдесят. Це вже вдало і уміло  подоланий перевал. З висоти серпантину можна оглянутися і побачити  пройдений шлях. Оцінити все досягнуте і зроблене, відчути свої здобутки, втілені в життя бажання і мрії, побачити нові горизонти, до яких ще ця зріла людина прагне дійти.  

Солодкий щем охоплює Станіслава Аржевітіна, коли з Києва вирушає на Закарпаття, у Верхню Тереблянщину. Тут свої води несе невгамовна порожиста Колочавка, а в далині синіють верхи гір Боярського хребта, Горба, Дервайки, Тисової, Стримби, Стременош, Красна, Роза…

8 квітні 1971-го року у Лондоні пройшов перший Всесвітній ромський конгрес. Тоді спільнота цього народу визначилася і офіційно  запропонувала внести у світовий вжиток єдину назву своєї нації «роми» (Єдина Росія називає цю національну меншу населення «циганами»).

20 листопада Вадиму Олександровичу Турченко виповнилося б 45.  Та вже 5-ий рік перебуває у небесних вимірах. З гранітної дошки уважно споглядає за ходом життя своїх односельчан, близьких і рідних, за внуком Вадимом, який щодня прямує до школи і проходить повз дідуся, віддаючи йому честь і шану...

Понеділок, 11 листопада 2019 12:58

Із чужини думками лине на Вкраїну

Мамо, не плач. Я повернуся весною...

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.


Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/vinvogni/domains/vinvogni.com.ua/public_html/components/com_k2/templates/default/user.php on line 260