Коли людина поруч і роками сумлінно виконує свою справу, все, що вона творить, сприймається як належне. Згодом, коли її не стає починаєш відчувати, як чогось не вистачає. Починаєш оцінювати, зважувати, порівнювати і усвідомлювати, як вона багато значила для людей і суспільства. Не забулась, ні на йоту не зменшилася вагомість її праці, не стерся її слід у пам’яті людській. І далі вона продовжує жити у справі, якій віддала своє життя, молодість, здоров’я, усі природні нахили і сили. Хоч давно переступила поріг безсмертя, але справа її і слава продовжує свою ходу у плині часу, живе у прийдешнім дні.

Не дарма в народі кажуть: дерево з міцним корінням вітер не звалить. Привела це прислів’я неспроста. Той, хто пише, продовжує писати при будь-яких умовах і обставинах.

У другій половині липня у видавництві «Карпатська вежа» накладом 600 примірників вийшов другий «Альманах днешньої русинської літератури».

… і якби на те моя воля,

Написала б я скрізь курси вами:

– Так багато на світі горя,

Люди, будьте взаємно красивими.

Ліна Костенко

«…Кожен чоловік повинен мати на землі куточок, де б жило його серце, а згодом і пам’ять по нім» (життєве кредо Федора Потушняка – 27.02.1910 – 12.02.1960).

У міському будинку культури пройшов концерт-реквієм «Ми – пам’ятаємо». Зініціювали його ініціативна група громадських організацій міста Виноградів: студії «Panda» та «New Art», громадські організації «Vinohradіv», «Я чую з кохлеар», «Рух підтримки Закарпатських військових – Виноградів» та міський будинок культури. Захід був приурочений світлій пам’яті Небесної сотні та загиблим воїнам АТО.

У День закоханих у картинній «Галереї» Виноградова відбулося відкриття виставки п’яти графіків.

Завершенням Днів угорської культури у Виноградові стала пересональна виставка робіт самобутнього з Шаланок живописця Мікловша Горонгозова (16.12.1937 – 30.04.2014). І хоч самого майстра пензля вже шостий рік немає між живими, його душа і присутність зараз відчувалася між нами.

Митцю не треба нагород,

Його судьба нагородила.

Коли в людини є народ,

Тоді вона уже Людина.

(Ліна Костенко)

У  Виноградові проживає багато талановитих людей. І художники, і краєзнавці, і поети, і самодіяльні композитори, і народні умільці… Час від часу вони проявляються, дивують нас свіжістю і новизною своїх здобутків, діляться з нами своїми захопленнями і творіннями рук, викликають наш щирий подив.