Марія Конкіна

Марія Конкіна

Я нікому не віддам твою весну, край зелений і незайману красу, дикий ліс, квітучий яблуневий сад, тиху велич переплетених Карпат! Україна - моя радість і журба, моя тиха, віком стомлена сльоза. Ми разом з тобою будемо завжди, моя пісне, білим голубом лети...

Люблю дітей за їх наполегливість, неупередженість та щирість...

До моїх рук випадково потрапила Антологія малої прози «Шлях (до) ромів».

Понеділок, 15 лютого 2021 13:12

Вдячна долі за кожний прожитий рік…

Учителю! Пораднику і друже!

Ви вибрали дорогу не просту.

Ми вам сьогодні дякуємо дуже

За Вашу працю вчительську святу!

Ти вірності й дружби

Навчаєш мене.

Говориш про зле,

Про смішне і сумне.

Про далі небесні,

Про надра землі –

З тобою усе зрозуміло мені…

За 75 років районка тричі змінювала свою назву. Була «Сталінський прапор» (з 16 грудня 1945-го), «Прапор комунізму»(з 26 червня 1955-го) і останній вибір – «Новини Виноградівщини» (з 1 січня 1991-го).

До Василя Андрійовича сили поверталися поволі. Коли виписався з лікарні, повернувся до Виноградова і  на роботі приступив до виконання своїх службових обов’язків, до кабінету запросив Марію Андріївну. Жінка неспішно ввійшла до приміщення, уважно подивилася на шефа. Попросив її присісти.

В розмові з медиками довідалася, що головний лікар районної лікарні, комуніст Василь Андрійович Гіріц у свій  одружився з Сестрою Милосердя, служебницею Згромадження святого Вікентія де Поля, яке існувало при Виноградівській римо-католицькій церкві. Входило до нього четверо монахинь. Виникла ціла низка запитань, які не давали мені спокою. І я почала шукати сліди бодай одної з них, яка ще є живою. Так і потрапила на вулицю Ватутіна, 13. Тут жила самотня колишня монахиня Агіна, Доріка Юріївна Часин, в минулому  операційна сестра районної лікарні.

Своїми думками з нами поділилася Тамара Михайлівна Підгородецька, колишня вчителька англійської мови Виноградівської школи-інтернату:

Розмову з Ніною Федотівною перервав телефонний дзвінок. Поки жінка розмовляла з колегинею, спіймала себе на думці, яка вона цікава співрозмовниця.

Протягом 33-х років поспіль Василь Андрійович Гіріц був головним лікарем Виноградівської районної лікарні. Постійно дбав про охорону здоров’я трудящих району. Яким він був, запам’ятався і живе у спогадах людських поговоримо далі…

Коли людина поруч і роками сумлінно виконує свою справу, все, що вона творить, сприймається як належне. Згодом, коли її не стає починаєш відчувати, як чогось не вистачає. Починаєш оцінювати, зважувати, порівнювати і усвідомлювати, як вона багато значила для людей і суспільства. Не забулась, ні на йоту не зменшилася вагомість її праці, не стерся її слід у пам’яті людській. І далі вона продовжує жити у справі, якій віддала своє життя, молодість, здоров’я, усі природні нахили і сили. Хоч давно переступила поріг безсмертя, але справа її і слава продовжує свою ходу у плині часу, живе у прийдешнім дні.


Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/vinvogni/domains/vinvogni.com.ua/public_html/components/com_k2/templates/default/user.php on line 260
Сторінка 1 із 17