Жвава підготовка до різдвяних свят повністю захопила і поглинула вихованців дитбудинку №3 з фізичними вадами здоров’я.

«…Наскільки пам’ятаю, перший в моєму житті малюнок пов’язаний з тваринами: біжить кінь, а з під хвоста «яблука» падають. Мені тоді п’ять років було, так цей малюнок по всьому селі з рук в руки передавався. Там, в сільському домі вперше знайомився з мистецтвом. Батько приносив багато книжок про живопис, мав чималу колекцію листівок – в п’ять тисяч екземплярів. Якщо відволіктися від поштової графіки, то можу сказати, що у серйозному живописі пробував себе завжди, та все щось відволікало…»

…Палю цигарки. Безперервно. Пробач.

Хоч вогник в ночі – це для снайпера щастя.

Розплавлена «градом» четверта доба,

Очистила душу вогненним причастям.

Ще так не молився. Ще так не хотів

Я жити. До тебе. А інше все тлінне.

Народився 10 серпня 1936 року в с. Порошково, Перечинського району, Закарпатської області.

З 1952 по 1957 рік навчався в Ужгородському училищі прикладного мистецтва. В той час там викладали художники-педагоги: Й.Бокшай, А.Ерделі, Ф.Манайло, Е.Контратович, А.Шепа, В.Берец, О.Петкі, В.Свида, М.Попович, І.Гарапко. З задоволенням відвідував творчі семінари-пленери у А.Коцки, А.Кашшая, Г.Глюка, З.Шолтеса, В.Микити, І.Шутєва, Е. та М.Медвецьких, Ю.Герца, В.Скакандія, С.Мальчицького, Ф.Коложварі.

На його життєвім порозі – зоресяйних шістдесят. Це вже вдало і уміло  подоланий перевал. З висоти серпантину можна оглянутися і побачити  пройдений шлях. Оцінити все досягнуте і зроблене, відчути свої здобутки, втілені в життя бажання і мрії, побачити нові горизонти, до яких ще ця зріла людина прагне дійти.  

20 листопада Вадиму Олександровичу Турченко виповнилося б 45.  Та вже 5-ий рік перебуває у небесних вимірах. З гранітної дошки уважно споглядає за ходом життя своїх односельчан, близьких і рідних, за внуком Вадимом, який щодня прямує до школи і проходить повз дідуся, віддаючи йому честь і шану...

Може розділити, але так само й  об’єднати

Кордон між державами – це не лише звичне розмежування територій різних країн, але й відображення їх співіснування.

Кордон – це умовна лінія, що розділяє на різні народи, різні культури, різні традиції, різне мислення, різні мови.

А чи може бути з точністю до навпаки?

Кордон – це умовна лінія, що об’єднує різні народи, різні культури, різні традиції, різне мислення, різні мови.

Де живе Бог?

Які координати нашої людськості відносно небесних світил?

Яка суть бажання, карми, часу  та особистого еgo?

Чи є паралелі між матеріальним та духовним світами?

ІV-ий літературно-мистецький фестиваль молодих авторів «Карпатський Пегас-2018» у Виноградові зібрав багатьох відомих поетів і прозаїків, запрошених зі всієї України гостей, шанувальників творчості, майстрів пера і слова та молодих авторів-початківців.

У місто приїхав по справах. Стояв у гурті людей на переході. Чекав, поки на світлофорі спалахне зелене світло. Прагнув опинитися швидше  на другому боці, вчасно перейти заводнену потоком легковиків вулицю. Нарешті це сталося. Від неочікуваної зустрічі розгубився.