– Ви щасливий?

– Так, абсолютно.

Ти вірності й дружби

Навчаєш мене.

Говориш про зле,

Про смішне і сумне.

Про далі небесні,

Про надра землі –

З тобою усе зрозуміло мені…

«Ми, люди, завжди послуговуємося оповідками, щоб позбутися страху перед невідомим.»

"Всесвіт – мов темний ліс, де кожна цивілізація – озброєний до зубів мисливець... Усі інші в цьому лісі – провідники до пекла."

За 75 років районка тричі змінювала свою назву. Була «Сталінський прапор» (з 16 грудня 1945-го), «Прапор комунізму»(з 26 червня 1955-го) і останній вибір – «Новини Виноградівщини» (з 1 січня 1991-го).

Виноградівська центральна районна бібліотека продовжує поповнювати імпровізований список відомих постатей Виноградівщини, які є своєрідними творцями історії та культурної спадщини нашого краю.

До Василя Андрійовича сили поверталися поволі. Коли виписався з лікарні, повернувся до Виноградова і  на роботі приступив до виконання своїх службових обов’язків, до кабінету запросив Марію Андріївну. Жінка неспішно ввійшла до приміщення, уважно подивилася на шефа. Попросив її присісти.

В розмові з медиками довідалася, що головний лікар районної лікарні, комуніст Василь Андрійович Гіріц у свій  одружився з Сестрою Милосердя, служебницею Згромадження святого Вікентія де Поля, яке існувало при Виноградівській римо-католицькій церкві. Входило до нього четверо монахинь. Виникла ціла низка запитань, які не давали мені спокою. І я почала шукати сліди бодай одної з них, яка ще є живою. Так і потрапила на вулицю Ватутіна, 13. Тут жила самотня колишня монахиня Агіна, Доріка Юріївна Часин, в минулому  операційна сестра районної лікарні.

Своїми думками з нами поділилася Тамара Михайлівна Підгородецька, колишня вчителька англійської мови Виноградівської школи-інтернату:

Коли людина поруч і роками сумлінно виконує свою справу, все, що вона творить, сприймається як належне. Згодом, коли її не стає починаєш відчувати, як чогось не вистачає. Починаєш оцінювати, зважувати, порівнювати і усвідомлювати, як вона багато значила для людей і суспільства. Не забулась, ні на йоту не зменшилася вагомість її праці, не стерся її слід у пам’яті людській. І далі вона продовжує жити у справі, якій віддала своє життя, молодість, здоров’я, усі природні нахили і сили. Хоч давно переступила поріг безсмертя, але справа її і слава продовжує свою ходу у плині часу, живе у прийдешнім дні.