…Палю цигарки. Безперервно. Пробач.

Хоч вогник в ночі – це для снайпера щастя.

Розплавлена «градом» четверта доба,

Очистила душу вогненним причастям.

Ще так не молився. Ще так не хотів

Я жити. До тебе. А інше все тлінне.

Наш мир не будет прежним,

Но прежде нежели мы

Оставим дом надежды,

Дай счастья нам взаймы.

Коли закінчиться війна

І ти повернешся додому,

То вип’єш доброго вина,

Приляжеш миттю від утоми.

Однойменні герої бентежної п’єси
Сховали в бурульках подих зими,
В далекій, сірій небесній безмежжі
Усмішки зідрали з обличь Твої і мої.