Сьогодні наш співрозмовник – Оксана Тиховська, найобізнаніша провідниця у світ таємничого карпатського потойбіччя,  світ підсвідомості етносу, світ босоркань, дводушників, наречених-мерців, упирів.

До моїх рук випадково потрапила Антологія малої прози «Шлях (до) ромів».

Звичайно, у  шкільні роки  Леся Українка не викликала у мене особливого інтересу.

Дай часу, якого не маю.

Дай вислови, слова, перемови, заговори, мови…

Кожна держава має постаті, які у тій чи іншій мірі, творять історію – своєрідне особистісне бачення себе у світі та світу в собі.

Моя родина з м. Виноградова нещодавно надіслала мені в подарунок книгу «Виноградів – моє місто» видатного дослідника, краєзнавця Івана Івановича Білінчука.

Як годиться, у день Валентина – пити каву вдвох, їсти цукерки, кохатися… А творчі купідони ще й  пишуть «Щось оригінальне про Любов»

Як годиться, у день Валентина – пити каву вдвох, їсти цукерки, кохатися… А творчі купідони ще й  пишуть «Щось оригінальне про Любов»

(Вибачте, але зовсім трохи поспойлерила)

Я в екстатичному захопленні!

На цьому можна було б і завершити, але одне речення – це не відгук ))

"...хвилеподібна лінія, що повільно повзла екраном, – візуалізація абстракції космічного шуму, прийнятого "Червоним берегом". Ця крива, що не мала ані початку, ані кінця, здавалася сутністю Всесвіту: один кінець нескінченно йде в минуле, другий – тягнеться в нескінченне майбутнє, а по середині – рандомні злети і падіння без життя, без мети. Піки й уголовини, немов сипучі бархани, а вся крива – немов одномірна пустеля, витягується в лінію, безлюдна і непривітна. Ти можеш рухатися нею в будь-який із напрямків, куди тобі заманеться, але тобі ніколи не досягти її кінця."