Відправляючись до рідного волинського краю, я захопила з собою декілька екземплярів нової дитячої книжечки  «Відчуття щастя». Автором щасливих відчуттів я стала недавно за допомогою київського видавництва МАЙСТЕРКЛАС, яке надрукувало мої оповідки для дітей на українській і російській мовах.

8 жовтня читальна зала Виноградівської бібліотеки  уособила в собі  синтез любителів літератури та авторів. Олександр Гаврош виїжджаючи на Виноградівщину «прихопив» з собою віртуозного поета Андрія Любку.  А працівники бібліотеки  забезпечили  обізнаність творчих осіб району, тож можна було відслідкувати, що заповнена зала тамуючи подих слухала, чи то роздивлялась постаті двох молодих чоловіків, зважаючи на те, що «зала мала здебільшого жіночий рід».

«Ніч у бібліотеці» водила «лабіринтами книгосховищ». У пошуках  «Бібліотечного скарбу» темні кімнати з багаторічним надбанням світової культури  ховали не тільки книжки,  бо між рядів книжкових полиць літали  маленькі привиди. І поки бібліоквестівці розгадували ребуси блукаючи в лабіринті, інші слухали  в читальному залі містичні легенди  про місто, фіглі від Михайла Чухрана та класичну поезію.

…Ви бачили, як море фосфорить?

І на доріжці місячній так хочеться погратись.

Не бачили? Мені вас трохи жаль…

Бо те, що втрачене, не може повертатись…

Фізик за освітою,  романтик в душі, «не поет», філософ за покликанням – Говбан Іван Петрович.

Ну, що ж, на моє прохання надати свою біографію Іван Петрович пожав плечима, усміхнувся й промовив: «А мені нічого  сказати про себе окрім того, що я пишу». 

Пахне оксамитом і вранішня імла, шукає виділені миті з поміж буденного тепла затоплені, залиплі…

Така розвіяна у тишині нічного спротиву дивишся в небо і з подивом малюєш зірки, без кутиків, лише ніжними колами бездумних думок і затаєних слів.

Коли дощ малює твоє обличчя над стелею. А ти лежиш поруч мене у ліжку, здається так, ніби то небо встелене розгорнуло написану книжку.

У бездиханості вітру бродить спокій. Вулицями ходить зовсім маленького міста. Ото присяде на стовбурі, вкриється соромом листя і захропе, завіє… здійметься зненацька і щосили біжить.

У тиші зідраної з неба

Вродились щедрими слова.