…Я йшов і плакав. Плакав сильніше ніж тоді, коли закривав брудними руками очі своєму мертвому рідному братику. Плакав гіркіше, ніж тоді, коли відірвало ноги моєму побратиму, який усе життя марив футболом. Я йшов і ридав, бо мої близькі, мої рідні вбивали все, за що ми воювали на Сході.

Коли ти бачив, як сміються квіти,

Ти бачив мить таємного вінчання.

Дбайливо храм вже встигли освятити,

Величний храм довічного кохання.

В пам’ять Адальберта Ковача, Олександра Леврінца та усіх загиблих в зоні АТО

Куди: На війну
Кому: Тобі
Тема: Я тебе люблю

Наш мир не будет прежним,

Но прежде нежели мы

Оставим дом надежды,

Дай счастья нам взаймы.

Коли закінчиться війна

І ти повернешся додому,

То вип’єш доброго вина,

Приляжеш миттю від утоми.

Однойменні герої бентежної п’єси
Сховали в бурульках подих зими,
В далекій, сірій небесній безмежжі
Усмішки зідрали з обличь Твої і мої.