В розмові з медиками довідалася, що головний лікар районної лікарні, комуніст Василь Андрійович Гіріц у свій  одружився з Сестрою Милосердя, служебницею Згромадження святого Вікентія де Поля, яке існувало при Виноградівській римо-католицькій церкві. Входило до нього четверо монахинь. Виникла ціла низка запитань, які не давали мені спокою. І я почала шукати сліди бодай одної з них, яка ще є живою. Так і потрапила на вулицю Ватутіна, 13. Тут жила самотня колишня монахиня Агіна, Доріка Юріївна Часин, в минулому  операційна сестра районної лікарні.

Опубліковано в Особистості

Своїми думками з нами поділилася Тамара Михайлівна Підгородецька, колишня вчителька англійської мови Виноградівської школи-інтернату:

Опубліковано в Особистості

«Ми зобов’язані повідомити нашим політикам, що ми хочемо, голосувати проти політиків будь-якої партії, які не розуміють цінності читання у створенні гідних громадян, які не хочуть діяти, щоби зберегти та захистити знання та заохочувати грамотність. Це не питання політики партії. Це загальна справа людства».

Ніл Ґейман

Опубліковано в На перипетії

Розмову з Ніною Федотівною перервав телефонний дзвінок. Поки жінка розмовляла з колегинею, спіймала себе на думці, яка вона цікава співрозмовниця.

Опубліковано в Особистості

На глядача з портрета дивиться молода, граційна, з великими очима і правильними рисами обличчя молода особа.

Опубліковано в Історія шедевру
Середа, 14 жовтня 2020 10:30

…у кавовий запах пестощів

Отже, «Етимологія щастя».

Істина слова щастя.

Це та життєва стратегія, яку ми формуємо самі і розуміємо кожен по-своєму.

Нікому докорити, нікого посварити… хіба що себе за відчуття, що пригнічують, а не дають  стан піднесення.

Опубліковано в Дорослим

Протягом 33-х років поспіль Василь Андрійович Гіріц був головним лікарем Виноградівської районної лікарні. Постійно дбав про охорону здоров’я трудящих району. Яким він був, запам’ятався і живе у спогадах людських поговоримо далі…

Опубліковано в Особистості

Коли людина поруч і роками сумлінно виконує свою справу, все, що вона творить, сприймається як належне. Згодом, коли її не стає починаєш відчувати, як чогось не вистачає. Починаєш оцінювати, зважувати, порівнювати і усвідомлювати, як вона багато значила для людей і суспільства. Не забулась, ні на йоту не зменшилася вагомість її праці, не стерся її слід у пам’яті людській. І далі вона продовжує жити у справі, якій віддала своє життя, молодість, здоров’я, усі природні нахили і сили. Хоч давно переступила поріг безсмертя, але справа її і слава продовжує свою ходу у плині часу, живе у прийдешнім дні.

Опубліковано в Особистості
П'ятниця, 09 жовтня 2020 05:57

Всеволод Максимович «Поцілунок»

1913р., розмір100х100,

Національний художній музей України

Опубліковано в Історія шедевру
Понеділок, 28 вересня 2020 09:19

Ранки над фйордом

***

Покарай мене за найтяжчу провину –

вранці проснутися поруч твоїх очей.

Покарай відсутністю сну без причини,

і думками про щастя вночі.

Опубліковано в Збірка віршів
Сторінка 1 із 98