Влада внутрішньо не готова до відкритості?

Колізія в законі, чи  існування демократії то є,  скоріше,  ілюзорний світ  ніж реальність?

Балансування   кількох не прописаних слів між правовими нормами, чи спекуляція  на приватності?

Якщо вважати життя театром, то у кожного з нас своя сцена, а доля у ролі пера  думками Режисера  записує сценарій. І вже точно ми маємо свою публіку – оцінювачів харизми. І беззаперечний фактор  «Х»  по принципу закону тяжіння притягує собі подібних.  

Камені — живі. Тобто вони самі нас обирають, а не ми їх. Якщо вам сподобалася якась прикраса із каміння, то не вагайтеся, а купуйте її. Інакше камінь може образитися. Гарне намисто ще нікому не заважало. Особливо, якщо воно з напівдорогоцінного каміння. Воно може бути не тільки прикрасою, але й оберегом, що приносить своєму власнику удачу і захищає від нещасть. Ну, принаймні ми можемо так думати і тішитись думкою.

5 Серпня у Виноградівському районному суді проходило слухання по справі  «Про визнання відмови у наданні інформації незаконною».

Персональні дані осіб не є предметом зацікавленості у запиті

Хто його знає з якого часу почалася наша місцева «Санта-Барбара». Але те, що сценарій писав не простий народ,  вже точно.  Кому яка роль відведена у мильній опері  згодом дізнаємось і Бог  – суддя тим режисерам та акторам, але радує, що серії  вже не транслюються  у свідомості пересічних людей.  І це не рекламна пауза, це кінець  системи.

Жив  був  хлопчик  з шикарним радянським фотоапаратом,  хо-ча  вірніше  буде  сказати:  жив  був  хлопчик  і  подарували йому одного дня  шикарний фотоапарат «Смена-7»  і він ним фотографував,  чи то  зображував красу цього світу на своїх фото.  Зображував     довго,   дуже  довго,  ще  з  12-ти  років,  коли  перед  сном  йому  начитували  казку  про  кольорові слайди.

Жіноча сумочка – не розкіш, а необхідний предмет гардеробу.  Завжди знайдуться причини, аби купити ще одну. Звісно, готові, тим більше брендові сумочки, красиві. Але хіба їх  можна прирівняти з однією пошитою та оздобленою  власними руками?

Cвітло, проходить крізь маленький отвір в віконних віконницях, малює   на стіні той пейзаж, який видно надворі. Зображення виходить перевернутим і дуже тьмяним, але відтворює натуру без спотворень. В кімнату в цей час заходить художник та змальовує картинку зі стінки. Тільки подумати, але  то є прототип першої фотографії.

Загадка:

Бісером щастя падає –  сиплеться без упину ніжність, тепло, довершеність  –  мріями у торбину?

Правильно –  Наталія Керечанин.

Що ж, «Виноградівські пацьорки» стартувавши першої суботи Червня та впродовж усього місяця радували містян суботніми забавами через творчу діяльність учасників. Ярмарка пройшла,  спогади лишились. Творче піднесення набрало свого апогею і  певно більше у споглядачів, бо принаймні мені, хочеться знову прийти в пасаж між вулицями Шевченка та Миру, і застати там приємних  жіночок, котрі з захопленням діляться своїми витворами.  І як жартуючи каже Оля Гал – «Девочки, улыбаемся и машем, улыбаемся и машем».