Я знаю, я краще за всіх про це знаю - нарешті знайшла я себе. О, ні! Я і далі себе ще шукаю...

Де я? Де гілочка в'яне бузку, де колір шумить і музика пахне медово...

Щодня для мене світ новий, тому, що я щодня для нього інша...

Я та  - під пензлем, що творіння нове, на кінчику його у масляній сльозі...

Барвиста палітра життя мені не дає спокою. Дай, Боже, піти в забуття, заповнивши світ цей собою.

"Горобинова свічка", "Калинове полум'я"

Іршавського поета Василя Кузана добре знають. Його книжки тереблять і молоді і зрілі жіночки-дівчата, а так і чоловіча половина (напевно) в пошуках спраглого дихання кохання, солодощів задоволення, адже багато в його творчості лоскотної любовної лірики. З багажем надрукованого, як на ярмарок, приїхав Василь Кузан до Виноградова на зустріч з шанувальниками. Зустріч відбулася в приміщенні районної бібліотеки з наповненим залом, в продовж двох годин, як-то кажуть, наживо.

Щоб досягти мети, треба знати, чого саме прагнеш.

Щоб бути щасливим, треба знати, що таке щастя!

Валентина Костьо. Відчуття щастя. – К. : Час майстрів, 2014. – 28 с.
У кожної людини – своє уявлення про щастя. Для когось, це – вступити до вишу, для іншого – отримати роботу. Для мене зараз було б щастям припинення ремонту у сусідів. Бо грюкіт дрелі вже діє на нерви. Щастя – це динамічний стан. Деколи ми – щасливі, часами – ні.

«Світ добра» Світлани Кедик – це світло її закоханого серця, жіноча суть якого, переборює стриманість і виборює ореол щастя квітучого раю на землі. Вона заповнює собою світ в якому живе і бере часточку від світу для себе, щоби народжувались мрії, щоби цвіло серце, буяли почуття і з`являлися неперевершені думки, які силою відчуття знайдуть прихильність і взаємність, відіслані до Всесвіту. Думки супроводжують бажання, бажання закоханих – бути разом, відчувати одне одного, як самого себе.