Проза (39)

"Коли я помру і потраплю у Рай, то хочу аби у ньому була бібліотека"

Валентина Костьо

П'ятниця, 09 квітня 2021 17:32

Мить

Додала

Час вигорати з приводу і без – минув. Опало листя осінньої наснаги, його не підбереш. Отак згниє під снігом тамуючи спрагу вологим відчуттям живлення, бо таки стане добривом для найслабших критеріїв свідомості. Чиєї свідомості?

Четвер, 25 лютого 2021 09:34

Перший весняний дощ

Додала

Дай часу, якого не маю.

Дай вислови, слова, перемови, заговори, мови…

Як годиться, у день Валентина – пити каву вдвох, їсти цукерки, кохатися… А творчі купідони ще й  пишуть «Щось оригінальне про Любов»

Як годиться, у день Валентина – пити каву вдвох, їсти цукерки, кохатися… А творчі купідони ще й  пишуть «Щось оригінальне про Любов»

П'ятниця, 13 березня 2020 19:22

Коліно

Додала

Присмак насиченої серцевої недостатності, у повній мірі і дуже достатньо відригував минулий день…

Неділя, 22 вересня 2019 19:52

НАВІКИ

Додала

Остання

Може би опустився сніг серед білої пітьми,

зачепив краєм даху низини наболілих ран,

де ще вчора босими ходили ми

й не вірили чужим, запиленим слідам.

А, може, сніг би сів скраєчку там…

Четвер, 01 серпня 2019 15:08

Янголи живуть вічно

Додала

Вижити

І вмерти.

Розкинути сльози  крізь простори болю без відчуття ненависті до Того, котрий прирік на страждання. Приречена у безпам’ятцві мовчки… стиснути зуби  і мовчки проковтнути гіркоту реальності.

П'ятниця, 12 липня 2019 19:07

Блаженні плачущі

Додала

Дозволь мені впасти траєкторією ображеного світу.

На себе.

Дозволь викликати біль натщесерце й померти не від нападу.

Четвер, 14 березня 2019 16:24

Альфа й Омега

Додала

…ще ненароджена мрія живе в утробі. Живе і марить дотиком до реальності. До занурення, до пірнання у глибокий світ людськості. Але де його знайти?...

Понеділок, 21 січня 2019 19:41

Поза зоною

Додала

Зникла задума манила мороком.

Білим мороком сповненим снігу.

Снігова пітьма ховала ще незвичну, але таку дорогу весну – хотілося щирості. 

Сторінка 1 із 3