Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/vinvogni/domains/vinvogni.com.ua/public_html/components/com_k2/models/item.php on line 877
Неділя, 19 червня 2016 17:19

Не треба війни, більше ніколи не треба війни

Додала
Не треба війни, більше ніколи не треба війни Не треба війни, більше ніколи не треба війни Світлана Кедик

17 червня,  керівник літературно-мистецького об’єднання «Диво моє калинове» та районного відділення «МАЛІЖ», Марія Андріївна Конкіна організувала зустріч двох поколінь. Студенти  вищих навчальних закладів Виноградова стали свідками спогадів ветеранів війни.

 

Кожна війна має своє обличчя, по якому читаєш факти історії, часом історія зовсім поруч, варто тільки зазирнути в очі оточуючим людям.

Вони згадали усе. Майже все, все те, що ніколи не забувалось: біль, розгубленість, нерозуміння, втрату, страх… та усвідомленість радості від того що живеш і по сьогоднішній день.

«Я хочу вам сказати…. Я хочу вам сказати, мої дорогі діти,  емоційно виголошує одна з літніх жінок, – я хочу вам сказати – не треба війни, більше ніколи не треба війни»

І змовкає. Здається, тиша розщеплює на атоми підсвідому свідомість сьогодення,  розміром у так зване АТО.

Невдовзі, простір тісної кімнати, сповненої живописними полотнами історії Виноградова, сколихується фронтовими піснями – акордеон, гітара, солідний чоловічий голос…

Між усім іншим, сльози. Такі дорогі сльози ховаються у морщинах вимиваючи стежки життя.

Марія Андріївна, місцева громадська діячка/журналіст, модерує захід. Її розповідь пронизує до глибини душі  історією розстрілу учасників антифашистського підпілля на площі Севлюша (тогочасна назва Виноградова) у червні далекого 44-го. Подумки заходиш у час, коли 22 день червня 41-го року став чорним днем в історії України.

«Україна заплатила велику ціну у тій війні, і як би її не називали – Вітчизняна, чи Друга Світова; як би не розширювали діапазон років від 39-го до 45-го, чи від 41-45рр., так чи інакше, це війна, – з болем говорить Марія Андріївна, і пояснення людській жорстокості та  смерті немає… у кожного свій біль і своя трагедія…а від тих перетасованих фактів вже ніколи не проживуть життя ті, кого тоді смерть застала зненацька.»

Далі жінка знайомить молодь з автором історичних живописних полотен, зауважуючи:  «Певно, ніде у світі немає написаної історії рідного краю  в картинах. Я хочу аби ви знали, серед нас знаходиться унікальна людина художник  Андрій Йосипович Якоб

Високий чоловік з борідкою у білому костюміі піднімається зі стільця та скромно посміхається. Й справді, дана кімната у самому центрі Виноградова представляє собою не тільки приміщення організації ветеранів війни, а й своєрідну картинну галерею. І зовсім не зрозуміло, чому сучасні шедеври, принаймні в розумінні того, що відтворюють ідентичність та самобутність нашого народу  пиляться в тісному, мало кому відомому, приміщені.

Окрім історичних епізодів молодь знайомиться з портретами видатних виноградівців. Серед переліку яких більшість покинули наш світ, та є й ті, котрі того дня були присутні на заході.

До речі, Марія Андріївна Конкіна, свого часу, написала посібник про видатних людей  нашого міста, на жаль і на щастя,  їх список поповнився сучасними героями АТО.

Тож, знатність тих змальованих людей ховається не у визначних досягненнях різного роду, чи фінансових статках, а в  людській безпосередності, яку художник вміло передав.

Вже понад годину молодь слухає та вдивляється в обличчя старшого покоління. А поки зустріч набуває кінця лунає дедалі більше фронтових пісень періоду молодості тих, котрих війна вирвала з мирного життя.

Наскільки  "неочікуваним"  був напад Гітлера? Як готувалося радянське керівництво до можливого відбиття агресії, і чи міг Й.Сталін сам планувати напад на Німеччину? Історики вивчають та аналізують і досі. А звичайні герої, які стали свідками тих подій і вижили із року врік відтворюють пам’ять для нового покоління. Бо історію варто знати, бодай для того аби заглянувши на кілька рядків у минуле зробити висновок – не треба війни, більше ніколи не треба війни.

 

Довідково:

Щороку 17 червня  Виноградів вшановує пам’ять розстріляних підпільників-антифашистів. І цього річ відбувся імпровізований мітинг,  учасники  якого хвилиною мовчання вшанували їхній героїзм.

Під час Другої Світової війни у Севлюші діяла антифашистська підпільна організація, члени якої допомагали партизанам-десантникам групи Ференца Потокі в організації конспіративних квартир і тайників для радіостанцій, придбанні документів, продовольства, виконували роль зв’язківців. 17 червня 1944 року після жорстоких катувань  окупанти на центральній площі тодішнього Севлюша публічно розстріляли найбільш активних учасників антифашистського підпілля, севлюшських патріотів: Олену Гандеру, Михайла Гичку, Євгена Лейзмана, Євгена Лебовича, Мора Форкоша, Сирену Форкош, Мора Шварца. У 1986 р. на місці розстрілу була встановлена меморіальна дошка  (художник – виноградівець Микола Ігнатик).

Світлана КЕДИК


Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/vinvogni/domains/vinvogni.com.ua/public_html/components/com_k2/templates/default/item.php on line 248
Світлана Кедик

Я нестандартна   у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене  тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре. Живу, радію життю та дарую радість іншим. В 2012 році вийшла друком  книга жіночих одкровень  «Світ Добра». 2013 року «Світ Добра» був інсценізований в рамках творчого вечору.

Свого паперового втілення чекають кілька збірок для дорослих та дітей...

 

 

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.