Де народжується художник у вашій фотографії?
Певно, там де закінчується механічно-технічний світ, і ти на підсвідомому рівні ловиш фрагменти життя зупиняючи час. Володіючи часом ти твориш щось більш довершеніше ніж ти сам, щось таке, що приносить задоволення людям.
Що надихає вас фотографувати?
Цікавість. Адже там, на картинці оточуючий нас світ умиротворений і спокійний; знайомі речі, споруди набувають увіковічення, а люди – глибини. А мені цікаво все.
Фотографія – це хобі чи заробіток?
Слід розрізняти фото і художню фотографію. Бо фотографую я з 1998 року. У 2003 вперше професійно відзняла весілля, то це є робота. Роботою є і на даний час весільна відео зйомка, зйомка випускних вечорів у шкільних закладах та дитячих садочках. А хобі – це те, що я виношу за рамки загального значення, те, що спонукає мене милуватись природою, власними дітьми… на стільки, що хочеться їх вмістити у просторі без часу так і залишити там, на завжди, для себе… Хобі це те, що проходить через мою душу наповнюючи її захопленням від нашого насправді дивовижного світу. Хобі – це участь у пленерах, що організовує Спілка фотохудожників Закарпаття. Насправді це дуже цікаво, адже усі ми фотографуємо один і той же об’єкт, а кадри різні, різне світло, різна тінь, чіткість, навіть ефект справжності… Та я завжди стараюсь фотографувати без ефекту, але у цілковитій справжності. Хобі це те, що приносить мені задоволення…
Ваш чоловік залюбки дарує вам задоволення?
Ну, звісно (усміхається), адже у своєму буденному житті я не думаю про побутові, фінансові речі, цим займається Олександр. Він повністю задовольняє і моє духовне єство, котре тягнеться до творчого самоствердження і наш сімейний побут, що поглинає мене клопіткими справами. Але піклуватися про свою сім’ю – чоловіка, діток… це ще одна моя слабкість, вірніше, натхненна сила до нових починань. Більше того зараз, коли всередині мене починається ще одне маленьке життя. Але це не завада, бо насправді моїм хобі є – насолоджуватись красою світу цього, та передавати її іншим. Та хіта може бути щось прекрасніше ніж люди, яких ти любиш.
Діти знають чим займається їх мама?
По-своєму.
А відпускає сім’я на пленери?
Я здебільшого стараюсь поєднувати ці поїздки з сімейним відпочинком, тож їдемо разом…
Ви прагнете продавати свої фотокартини?
Ні. Продаж не є головною метою. От наприклад фото з «Чотирьох поглядів» зараз прикрашають стіни Податкової Інспекції. Для мене важливіше естетичне задоволення людей від моїх робіт.
Ви плануєте організувати свою персональну фотовиставку?
Я поки не готова. Звичайно після сумісної виставки «Чотири погляди» хочеться знову скуштувати отой смак захоплення тобою та твоєю роботою, але поки, ні. Звісно цікавих кадрів є багато, вони відкладаються, відлежуються, набувають якогось особистого шарму та значущості. І певно, колись, таки знайдуть своє місце.
Ну, а поки особливі кадри Андріани Нагорняк втілюють її найпотаємніші бажання світла і тіні, ми насолоджуватимемось усмішкою чарівної жінки, хорошої мами і безумовно, доброї людини, яка створюючи свято душі дарує приємні миті пооцінювачам фотографії…
Світлана КЕДИК
