Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/vinvogni/domains/vinvogni.com.ua/public_html/components/com_k2/models/item.php on line 877
Понеділок, 02 лютого 2015 00:00

«Митець Верховини» – особливості творчої співпраці

Додала

Виставка художників народного творчого об`єднання в міській картинній галереї Хуста була багатолюдною. П`ятдесят років разом!

Для людського життя це чимало, а для спільноти з багатьма часточками індивідуальностей, та ще й до того творчих, різнопланових, різновікових – це явище можна назвати феноменом. Стоячи перед полотнами, де віртуозні пристрасті мистецтва вгамовуються лише неймовірною силою ідеї, наша невелика группа з Виноградова переглянувшись, майже вигукнула:

Ну, чому ми не такі! (Не такі згуртовані, об`єднані і сильні)

Все з нами гаразд! І ми не гірші, та мабуть існують не конкретно визначені, але достовірні умови, що забезпечують  не тільки згуртування людей, а й плідну співпрацю. Особливості успішної роботи колективу, гурту можна сформулювати однією, але достатньо визначеною формулою. Якраз у ній, всі показники відомі, що напевно і забезпечує стабільність успіху. Ця математична формула складається з додавання, множення, з однією дією віднімання, виключаючи дію ділення. Додавання і множення включає в себе числа більше одного, творчий потенціал кожного, абсолютний лібералізм у відношеннях, суміш позитивної енергетики з яскраво вираженою харизмою помноженною на талант і т. д. Віднімання – дія, яка може підстраховувати цю всю процедуру, виявляючи і відокремлюючи негативні елементи і не більше. Це зниження тиску амбіцій, поверхневе відношення до ідеї, як такої, що оберігає від зайвостей та  «близькозорість». Ділення навіть в абстракції своїй неможливе, тому виключене. Ну, ось можна сказати це і є розформульованістю такого феномену.

 Та якщо, навіть, цю формулу досить легко визначити таким прикладом, то механізм приведений в дію – справа інша. Тут підключаються побічні фактори різного характеру. Це, як фактории ризику, так і фактори-каталізатори. Останні, безумовно неабияк потрібніні в творчому процесі.  Важливу роль відіграє самосвідомість, самовиховання і далекоглядність, яка спрацьовує на дуже глибокому підсвідомому рівні. Та цю  «рихлу» субстанцію обов`язково має хтось очолювати, вести і бути стержнем.

Таке довге існування народного об`єднання «Митець Верховини» (засноване в 1964 році)  забезпечилося, ще й  до всього вище сказанного, благодатним грунтом. Я про два чиннники: територіальний і людський. В середині 60-их до Хуста по направленню прибувають на роботу в БК випускники Ужгородського художньо-промислового училища Наталя і Юрій Герц. Вони були учнями Ерделі, Кондратовича, Манайла, Бокшая, Петкі, Свиди. Творчий потенціал цих художників послужив золотим зерном, що привнесло в розвиток культури краю такий скарб, яким зараз вважаю досягнення їхніх послідовників. Герци вже незадовго змогли згуртувати навколо себе художників-аматорів: Малюгіна, Потапова, Чепка, Лукача, Калинич, Гайду і інших. Вже в першій художній виставці, що проходила на прикінці 50-их років в Хустському БК на рівні професійних художників виставлялися і місцеві художники. Окрім них виставку доповнювали експонати народних промислів, які були зібрані з навколишніх сіл. Цьому передувала велика і клопітка робота. Заохотити людей до творчості, захопити їх ідеєю розвитку культури свого краю – основне завдання, яким керувалися Герци. Популярними були пленери, на які приїжджали ужгородські майстри Бокшай, Шолтес, Медвецькі. Звичайно, досвід визнаних майстрів, живе спілкування в творчому сереовищі сприяли згуртування людей і появі нових робіт, які виставлялися у місцевій галереї. Чарівність природи краю, народні звичаї приваблювали і притягали, як магніт творчу уяву художників. Матеріалу для творчості вистачало, тож єдине, що вимагалося, та й до тепер залишилося незмінним – праця. Саме активна творча діяльність художників робила об`єднання життєспроможним.

Можливо в роки періоду квітування соціалізму до об`єднання  підходили і відносилися, як до необхідності, то вже перевірка на стійкість в роки становлення незалежності України була жорсткою, але відкривала нові можливості, такі, що сприяли виїзду художників за кордон, пошуку нового творчого піднесення, здобуття досвіду. Як би не складалися події пов`язані з життям об`єднання, як би не мінявся його склад, воно поповнювалося постійно новими іменами і працювало з новою силою. Об`єднання набувало авторитету і поваги серед інших йому подібних в області, гадаю, завдяки своїй харизмі, чистій для процвітання творчості, духовній атмосфері. 90-ті роки відзначилися новими ініціативами об`єднання: виставками, пленерами, відкриттям салону-галереї. Невпинний рух вперед супроводжували ентузіасти, знаходячи засоби, можливості, не зважаючи на труднощі того часу. Об`єднання жило особливим життям, пишучи неповторну історію свого існування. На 35-річний ювілей отримало від державних органів статус народного. Це визнання не лише керівними органами, а й глядачами, що полюбили творчість багаточисельного колективу. Ця любов мала зворотні імпульси, що дарували  художникам благословення.

То ж, складаючи монотипію успіху роботи об`єднання, не знайшлося нічого такого, що не дозволяє іншим зробити те ж.  Та в чому ж ми не такі! Хочеться впертися в попереднє питання, не з образи, чи заздрощів (хоча такі вони десь крадькома  плутаються), а з бажання взяти за приклад, зразок. Якщо навіть хоч одна деталька випадає з цього механізму, чи хоч одне значення є невідомим у формулі, яку склала, ні механізм, ні розв`язання формули не складеться. Рівновага у стосунках, бажання гуртуватися (в більшості це  притаманно творчим людям, але тим, хто позбавлений амбіційності, зверхності, поваги до інших і іншого) скріплюють ті кілечка ланцюжка, які будує кожна окремо індивідуальність. Творче кредо єдине, як для кожного художника, так і для цілого об`єднання – творити без обмежень!

 Гармонія внутрішня з зовнішньою це завжди вибух емоцій, які передає художник, що відгукуються у глядача. Нерозривний зв'язок з народом, з глядачем, ще один критерій успіху. Напевно не має в об`єднанні митця, який би не розумів просту істину – мистецтво існує для людей. Воно створюється з живого лона і мусить жити в живих душах. Внутрішній спокій, що є скоріше атрибутом ніж проявленим фактом дозволяє зрозуміти ще одну рису. На протязі цього п’ятдесятилітнього періоду чимало художників займалися педагогічною діяльністю, зумовлюючи нерозривний зв'язок попередників і послідовників, дозволяючи самим формувати майбутню базу.

А зустріч в галереї зі стримано офіційної частини, переросла в товариську, з багатьма охочими привітати ювілярів, поділитися спогадами і довго не закінчувалася. Старенький Ян Пашко, сидячі на лаві, промовився в слух, нащо стільки говорити. Так, зрозуміло, що працювати в їхньому колективі більш звично, ніж говорити. Такою по-батьківськи заперечною була ця фраза і такою не замінимою. Але свято на то і свято!

Перейшовши до сусідньої зали на фуршет, не переставала шукати відповіді на актуальне питання. Я й сама, можна сказати, заочно рахую себе в цьому об`єднані (на пропозицію голови Валерія Дьордяка приєднатися я не насмілилася погодитися лише через розуміння браку досвіду. Я відчувала ту потужну силу, що  випромінює це середовище і якої віддачі воно потребує і десь боялася). Воно й до тепер приваблює своєю безпосередністю і разом з тим дієвістю руху природного потоку. Не даремно троє виноградівців (Шандор, Тегзе, Попович) є в його складі досить успішними художники. Зупинилася біля Жужанни Горват, яку я умовно називаю Музою «Верховинців», та й запитую:

– В чому секрет успіху, по-вашому?

Вона відповіла не думаючи, але впевнено:

Голова об'єднання. Він має згуртовувати людей, не порушуючи творчу свободу кожного.  Якщо не справляється один, то обираємо іншого.

Ось такий секрет на сам кінець розкрився. З 2000 року достойно очолює об`єднання Валерій Дьордяк – талановитий художник, дизайнер, трудівник, творець, скріпляючи ланки масивної конструкції. Наближався Щедрий вечір. Залунали щедрівки під гітару, балади і пісні і зовсім не кортіло залишати Хуст. Я дивилася на полотна такі різні по стилю, техніках, задумах, передачі, а бачила веселку, бачила сім кольорів, які хоч як змішуй – буде таки все одно веселка. Те явище, виникнення якого, люди, нажаль, не розуміють до кінця,  але завжди радіють і боготворять.

 

Валентина Костьо

 


Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/vinvogni/domains/vinvogni.com.ua/public_html/components/com_k2/templates/default/item.php on line 248
Валентина Костьо

Малювати почала в 2008 році. Самотужки опанувала техніку живопису. Першими були роботи на склі. Згодом почала малювати на картоні, полотні мастихіном. Працюю в техніці графіки, акварелі, настінного розпису, ілюстрації художніх творів, карикатури, художньої вишивки. Перша персональна виставка відбулася в замку Паланок м.Мукачево в 2009 році; 2010р. – персональна виставка в м.Хуст, галерея «Митець Верховини»; 2012р. – м.Виноградів арт-кафе  «Helena». Брала участь у колективних виставках і мистецьких фестивалях м.Виноградів, м.Ужгород, галерея с.Пийтерфолво Виноградівського району. Дві роботи експонувалися в м.Київ.  У 2009 році написала перші казки і колискові для дітей. У 2011 році вийшла друком перша збірочка поетичних оповідок «Намистинки», яку сама ілюструвала. У 2013 році виходить друком українською та російською мовами збірка казок для дітей «Відчуття щастя». У творчому доробку – поетичні твори, оповідання, гуморески...

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.